Як стрес впливає на роботу гормональної системи?

Стрес – це неспецифічна реакція організму у відповідь на подразник зовні, сила якого перевищує норму для даного організму.

Вперше фізіологічний стрес описаний канадським фізіологом Гансом Сельє як загальний адаптаційний синдром. Термін "стрес" він почав використовувати у 1946 році, для пояснення загального адаптаційного напруження [1].

Г.Сальє запропоновано виділяти три стадії стресу:

1. Стадія тривожності: характеризується зменшенням розмірів селезінки, лімфатичних вузлів, вилочкової залози, що пов'язано з активацією глюкокортикоїдів.

2. Стадія резистентності: виникає посиленням секреції ряду гормонів, у тому числі глюкокортикоїдів, катехоламінів, гормону росту та пролактину, ефектом яких є посилення мобілізації джерел енергії та адаптація людини до нових обставин.

Під впливом цих гормонів збільшується об’єм циркулюючої крові, підвищується артеріальний тиск, підсилюється утворення печінкою глікогену. В цій стадії підвищується стійкість та протидія організму до надзвичайних подразників.

У людини активізується розумова та м'язова діяльність, мобілізується воля та бажання подолати незвичні обставини або надзвичайну ситуацію.

Якщо дія чинника на цій стадії припиняється або слабшає, зміни, які він викликав, поступово нормалізуються.

3. Стадія виснаження: за умови продовження дії стресового фактора, розвивається виснаження кори наднирників, знову з'являються реакції тривожності. Ці процеси є необоротними і закінчуються загибеллю організму.

Небезпечні стани, які виникають під впливом стресу

Дисфункція щитоподібної залози, що може призвести до таких захворювань, як гіпотиреоз, гіпертиреоз тощо.
Розвиток резистентності до інсуліну і, як наслідок, ризик діабету 2-го типу.
Порушення в роботі репродуктивної системи. Недостатнє вироблення естрогену в жінок і тестостерону в чоловіків може спровокувати гормональний збій.
Дисрегуляція гіпоталамо-гіпофізарної системи.
Виникнення синдрому подразненого кишківника.

Розглянемо зміни секреції кожного з гормонів окремо:

Катехоламіни (адреналін, норадреналін)

Стимуляція гіпофізарно-надниркової системи пов'язана з виділенням катехоламінів. Це призводить до збільшення серцевого викиду, кровотоку скелетних м’язів, затримки натрію, зниження перистальтики кишечника, шкірної вазоконстрикції (спазму судин), підвищення рівня глюкози, розширення бронхів і активації поведінки.

Кортизол

Активація осі гіпофіз-наднирники є помітною нейроендокринною реакцією на стрес, що сприяє виживанню. Під час стресу у людей рівень цих гормонів у плазмі крові може збільшуватися в 2-5 разів.

Гонадотропіни

При стресі відбувається пригнічення циркулюючих гонадотропінів і гонадних стероїдних гормонів, що призводить до порушення нормального менструального циклу. Тривалий вплив стресу може призвести до повного порушення репродуктивної функції.

Гормони щитоподібної залози

Функція щитоподібної залози зазвичай знижується під час стресових умов. Рівні Т3 і Т4 знижуються під час стресу. Стрес пригнічує секрецію тиреотропного гормону (ТТГ) через дію глюкокортикоїдів на центральну нервову систему.

Соматотропін (гормон росту)

Рівень гормону росту підвищується під час гострого фізичного стресу. Кількість гормону у крові може зрости в два-десять разів. Однак при психологічному стресі, підвищена секреція спостерігається рідко. Швидше, є секреторний дефект соматотропіну при тривалому психосоціальному стресі.

Пролактин

Залежно від місцевого регуляторного середовища під час стресу рівень пролактину може як підвищуватися, так і знижуватися. Це може вплинути на імунну систему або один з аспектів гомеостазу.

Інсулін

Під час стресу рівень інсуліну може знижуватися, що призводить до гіперглікемії (підвищення рівню цукру у крові) [2].

Які є методи діагностики гормональних змін, спричинених стресом

Діагностика передбачає комплексний підхід, коли візуально досліджується щитоподібна залоза і наднирники, проводяться лабораторні аналізи. Інструментальні дослідження включають проведення УЗД, КТ, МРТ.

Лабораторні аналізи передбачають оцінку рівня гормонів у крові, сечі, слині:
кортизол добової сечі;
тиреотропний гормон гіпофізу;
жіночі та чоловічі статеві гормони;
інсулін і рівень цукру в крові.

Крім того, діагностувати дифузний зоб та інші захворювання допомагають додаткові аналізи: оцінка маркерів запалення, ліпідного профілю, загальний аналіз крові тощо.

Лікування

Методи самодопомоги

1. Налагодження режиму роботи та відпочинку. Відпочивати потрібно активно, займаючись улюбленою справою. Це може бути робота на дачній ділянці, туристичний похід, риболовля, плавання. Сон повинен тривати не менше 7-8 годин.

2. Дотримування дієти згідно з віком, статтю, наявними патологіями, з підвищеним вмістом вітамінів та мікроелементів.

Специфічні методи:

Релаксація — метод допомагає позбутися фізичної та психічної напруги. Але є одна умова — мотивація, тобто людина повинна чітко знати для чого їй це треба.

Концентрація — виконання спеціальних вправ на зосередження, уваги.

Авторегуляція дихання — свідомо керуючи подихом, людина має можливість використовувати його для заспокоєння, зняття напруги.

Аутогенне тренування — це вплив визначених розумових установок людини на зміну власних уявлень, переживань, відчуттів та інших психічних процесів, а також на стан окремих систем організму з конкретною метою.

Професійна допомога

Професійну допомогу при стресі може надати психолог, психотерапевт або психіатр. Ефективними є фізіотерапевтичні процедури, ванни, фітотерапія, адаптогени, відпочинок у санаторіях із рекомендованими програмами подолання стресу. При необхідності лікар призначить заспокійливі препарати, снодійні, адаптогени, коректори імунної системи [3,4].